"Довіра"

Главная » Статьи » Довіра



Творчі роботи учасників інтернет - конкурсу "Покликання - ВОЛОНТЕР"
УВАГА!!! ТВОРИ УЧАСНИКІВ ТВОРЧОГО ІНТ‎ЕРНЕТ КОНКУРСУ "Покликання - волонтер" !!!



Хто пам'ятає про інших,сам залишає пам'ять.


Хто пам'ятає лиш про себе, йде в забуття…

 І справді,чи кожен може стати волонтером? Теоретично - так. І Олена з паралельного класу, і Роман, мій друг, і тітка Валентина з сусіднього під'їзду - кожен, хто лише забажає. Але,чому ж ви досі не волонтер?А якщо волонтер,чи всі ваші друзі та знайомі займаються тим же? І хоча ми з вами не знайомі,можу впевнено відповісти, що ні. І це не тому, що я такої поганої думки про людей. Просто волонтер - це покликання. Покликання допомагати.Не тому, що так треба (робота,навчання,винагорода),не очікуючи подяки, слави, визнання чи похвали.А тому, що важко залишатися осторонь таких аспектів життя, про які ми говоримо ,зазвичай,з сумним виразом обличчя і печальними нотками в голосі .І…просто говоримо. На цьому наше співчуття переходить у розряд мрій та побажань щодо кращого життя та змін. Але, в той час, коли ми жаліємося на життя, на «тяжку долю»,скільки разів ми замислюємося,як живе той дядько Василь, якому на заводі відрубало руку? Ачи все так добре у тітки Наталії, в якої дочка хвора на рак крові? Чи так легко тому хлопцю пересуватися містом,коли він незрячий від народження? В епоху щільної мозаїки інформаційних повідомлень ми часто не встигаємо виокремлювати з густого миготіння новин ті, що стосуються людського життя, замислюватись, а головне – співпереживати чужим долям. Інформація про те, скільки дітей в Україні помирає від раку, губиться серед політичного піару, усілякої жовтизни і залишається неосмисленою.А скільки їх,цих людей-тисячі,мільйони,мільярди!!!вони серед нас, вони наші друзі, знайомі,сусіди, просто перехожі. Отож, коли ми лише співчуваємо чи думаємо,або говоримо про це, волонтери діють.
Я називаю іх одним простим словом,яке так влучно їх характеризує,що можна навіть більше не ламати собі голову над різними епітетами.Власне,це-«НЕБАЙДУЖІ».Але вони платять певну «ціну небайдужості».Небайдужі не замислюються,скільки коштує їхня увага.А яку ціну має їх час?Знання? . Своїм прикладом вони доводять, що такий внесок у розбудову здорового суспільства – безцінний.Його не можна виміряти чимось матеріальним,вони навіть не намагаються,адже мало хто з небайдужих не прагматики за своєю природою.Та доброчинність завжди викликала і буде викликати скептицизм.Чи й справді,волонтерство таке безкорисне?Насправді,ні,хоча користь носить нематеріальний характер.Але про це трішки пізніше.


Мене звати Музиченко Анастасія.Я навчаюся на третьому курсі педагогічного коледжу Комунального закладу « Харківська гуманітарно-педагогічна академія».


З самим поняттям волонтерства я зіштовхнулася ще в школі.Там я приймала участь в акціях,які були спрямовані на боротьбу зі СНІДом,а також зборі коштів на допомогу онкохворим дітям.Але це був невеликий альтруїстичний внесок,який більше можна класифікувати як перші несміливі кроки.Безпосередньо волонтерська діяльність у мене почалась в академії,в якій я навчаюсь вже третій рік.Це різноманітні акції,проекти,свята,зустрічі.Волонтерській діяльності сприяє також моя майбутня спецільність-соціальна педагогіка.Завдяки знанням та можливостям,що я отримала і ще отримаю,я орієнтуюсь у напрямах волонтерської діяльності,і обираю той,який зацікавив мене своїми цілями та методами роботи.


Особисто мене на волонтерство або «небайдужість» надихають люди,яких я зустрічаю на своєму життєвому шляху.


Наприклад,є в мене подруга,з якою я навчаюся в одній групі.Скільки я пам'ятаю,вона завжди була зайнята волонтерством,допогала діткам з хворобою Дауна.Весь свій вільний час(повірте,в неї його дуже мало) вона присвячує розробці проектів щодо цього питання,безпосередньо спілкується з дітк тами та їх батьками,щиро та безкорисно переймається їх проблемами.Як їй це вдається поєднувати?Уявлення не маю!Але вона відповіла,що інакше не може.


Нещодавно познайомилася з жінкою,яка волонтерству присвятила все(!) своє життя.Тільки уявіть,живе вона за рахунок двох сімей,які хочуть,щоб вона працювала безпосередньо в Україні.Звичайно,ця жінка не могла і поки не може дозволити собі якихось більш цінних матеріальних благ.Але,я так зрозуміла,її девіз по життю:Краще щось робити і помилятися,ніж не робити взагалі нічого.Вона об'їздила півсвіту,де займалася різними напрямами волонтерської діяльності.І вона ні про що не жалкує.


Такі люди надихають.На них хочеться бути схожими.До них мені ще дуже далеко,але вони виступають стимулом до самовдосконалення.Я пишаюся знайомством з ними. Особисто я відношу їх до вже відомого власно вигаданого списку «небайдужих».


Що дає мені волонтерство?Це безцінний досвід спілкування з людьми різних соціальних груп, статусів,пошук однодумців,можливість відчути себе лідером,втілити в реальність певні задуми, відчути,що твоє життя не марне.


Чи можу я називати себе волонтером? Щиро кажучи, ні.Я не настільки альтруїстична, щоб присвятити весь вільний час цьому.Я не настільки самовіддана,що забути про власні інтереси та поставити чужі проблеми вище своїх.Але ніколи не пізно починати щось робити.В мене ще життя попереду,щоб стати кращою.Я сподіваюся.що в мене все вийде.Адже, мета справді благородна, і вона того варта.


До речі,5 грудня святкують День волонтера.З цього приводу хотілося б згадати гімн волонтера,який додає оптимізму.


Ми єдині і всі разом,


Місія у нас одна.


Волонтером буть почесно!


Волонтер і ти, і я!


Візьмемось за руки ми всі дружно разом,


Клятві волонтерів вірні до кінця!


Ми хочемо краще цей світ зробити,


В допомозі людям поєднаємо серця!


В допомозі людям поєднаємо серця!


Мету маємо єдину-


Милосердя у світ нести.


Нас сьогодні так багато-


Волонтер і я,і ти!





Візьмемось за руки ми всі дружно разом,


Клятві волонтерів вірні до кінця!


Ми хочемо краще цей світ зробити,


В допомозі людям поєднаємо серця!


В допомозі людям поєднаємо серця!


Сподіваюся,когось це надихне на великі справи…





Музиченко Анастасія.




волонтер Червонозаводського ЦСССДМ





Почему я занимаюсь волонтерством?


Мне не раз задавали этот вопрос…


Ведь многие не понимают, что это такое волонтёрство.


В моей жизни волонтерство началось с того, что я поехал в «Артек», там были ребята – волонтёры, они помогали другим ребятам, нуждающимся в помощи.


Далее я столкнулся с волонтерством позже, когда меня, как инвалида пригласили в Дрезден в Германию для ознакомления с работой волонтеров по оказанию помощи инвалидам в Европе. Мне было интересно, во-первых, потому что это действительно интересно, во-вторых, это возможность увидеть мир, в - третьих – возможность принести добро таким же людям, как и я. Ведь часто инвалиды являются предметом насмешек у одноклассников, сверстников и жестоких людей. Но ведь инвалиды такие же люди.


Многие из них добиваются успехов даже больше, чем простые люди окружающие нас…


Наверное, вы спросите - «Почему?». Потому что, то внутреннее противостояние «что я что-то могу» заставляет инвалидов идти вперед, как морально, так и физически.


В итоге, я хотел бы сказать, я надеюсь, что в нашем городе, в нашей стране будет время, когда инвалиды будут чувствовать себя полноправными гражданами страны в которой они живут, участвовать на равных в жизни общества и получать достойную поддержку государства.


Александр Новіков - волонтер ЦСССДМ Фрунзенського району



Одним з найголовніших завдань волонтера є допомога людині яка опинилася в складних життєвих обставинах, незважаючи на те, в якій ситуації мусиш бути сам. Безперечно, це дуже велична та благородна справа... але в своєму відеороліку, я хочу зауважити на проблемах братів наших менших. Безпритульні тварини – це теж частина однієї з глобальних соціальних проблем, що є актуальною особливо зараз напередодні Євро 2012.


Як говорив Антуан де Сент - Екзюпері - автор твору „Маленький принц”: „Мы в ответе за тех, кого приручили”, але в наслідок безвідповідальності у нашому сьогоденні, ці тварини опиняються на вулиці, що стає для них загрозою, а вони насамперед становлять загрозу для соціуму.


Особисто я, за допомогою цього відеофільму намагався наголосити важливість проблеми відповідальності...але, сподіваюсь, що кожен з вас побачить в ньому ще щось...


Кузьмічов Дмитро Олегович - волонтер ЦСССД Фрунзенського району
Категория: Довіра | Добавил: liberta (23.03.2013)
Просмотров: 515 | Рейтинг: 0.0/0


Всего комментариев: 0
Додати коментар:
Iм'я*:
Email:
Код *: