"Довіра"

Перелік нормативних документів щодо роботи фахівців з соціальної роботи.

7. Про затвердження Порядку здійснення центрами соціальних служб для сімї, дітей та молоді соціального інспектування сімей, дітей та молоді сімей та осіб, які опинились у складних життєвих обставинах. Наказ № 1278 від 31.03.2008р.МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ У СПРАВАХ СІМ'Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ.

НАКАЗ

від 29 грудня 2009 року N 4569

Про затвердження Примірного галузевого стандарту надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах

Відповідно до Законів України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про соціальні послуги", "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю" та з метою удосконалення надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, наказую:

1. Затвердити Примірний галузевий стандарт надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах (далі - Стандарт), що додається.

2. Державній соціальній службі для сім'ї, дітей та молоді (Лук'янова Н. Л.) забезпечити впровадження в системі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Стандарту.

3. Республіканському (Автономної Республіки Крим), обласним, Київському та Севастопольському міським центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді забезпечити використання у роботі Стандарту.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра згідно з функціональним розподілом.

5. Цей наказ набирає чинності з 1 січня 2010 року.


Міністр
Ю. О. Павленко

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту
29.12.2009 N 4569

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС СПЕЦІАЛІСТІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ
РОБОТИ УКРАЇНИ

Затверджений наказом Міністерства України
у справах сім'ї, молоді та спорту
від 09.09.2005 р. №1965
Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи (соціаль-
них працівників і соціальних педагогів) України – це документ,
який націлює на здійснення соціальної роботи в багатьох функ-
ціональних сферах з метою розвитку потенціалу та можливостей
особистості, а також і задоволення людських потреб.
В Етичному кодексі спеціалістів із соціальної роботи Укра-
їни визначено положення, які є для фахівців принциповими
орієнтирами з питань професійної діяльності, виконання служ-
бових обов'язків, організації взаємодії з клієнтами. У докумен-
ті визначено шляхи розв'язання моральних проблем та при-
йняття найбільш адекватного професійного рішення в етичних
питаннях.
В основу Етичного кодексу спеціалістів із соціальної робо-
ти України покладений вітчизняний досвід і міжнародні етичні
принципи й стандарти соціальної роботи, що визначені на за-
гальних зборах Міжнародної Федерації соціальних працівників
(IFSW) у м. Коломбо (Шрі-Ланка) 6–8 липня 1994 р.
Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України
містить:
– етичні принципи діяльності спеціалістів із соціальної робо-
ти (перелік базових етичних ідей і традицій, що стають підґрун-
тям для прийняття етичного рішення в соціальній роботі);
– норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи
(основа професійної діяльності).
1. Етичні принципи діяльності спеціалістів із соціальної
роботи
problemy_simiy_v07j.indd problemy_simiy_v07j.indd 10077 03. 03.1111.2008 .2008 118:0 8:011:03 :03108 Додаток А
1.1. Повага до гідності кожної людини. Кожна людина є не-
повторною та унікальною, що необхідно враховувати соціальним
працівникам, не допускаючи жодного прояву зневаги до особис-
тості. Кожна людина має право на самореалізацію, яка не при-
зводить до порушення подібних прав інших людей. Соціальна
робота є несумісною з прямим чи опосередкованим примусом
клієнтів до будь-яких дій, навіть на користь клієнта або його
близького соціального оточення.
1.2. Пріоритетність інтересів клієнтів. Спеціалісти із со-
ціальної роботи спрямовують усі свої зусилля, знання та навички
на допомогу окремим громадянам, сім'ям, групам, спільнотам та
громадам для їх удосконалення, а також з метою розв'язання кон-
фліктів та подолання їх наслідків.
1.3. Толерантність. Спеціалісти із соціальної роботи є толе-
рантними до різних емоційних проявів клієнтів, мають належний
рівень професійної підготовки, за будь-яких обставин зберігають
рівновагу, терпимість. Спеціалісти із соціальної роботи прийма-
ють проблеми й обставини клієнтів незалежно від їхнього спо-
собу життя, поведінки, соціального і національного походження,
статі тощо.
1.4. Довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта. Спеціа-
лісти із соціальної роботи співпрацюють із клієнтами, намагаючись
якнайкраще розв'язувати будь-які завдання, з якими вони стикають-
ся, з метою задоволення інтересів клієнтів. Спеціалісти із соціальної
роботи сприяють добровільній участі клієнтів у процесі надання со-
ціальної послуги. Спеціалісти із соціальної роботи мають сприяти
максимальній самостійності клієнтів у розв'язанні їхніх соціальних
проблемта в діях у відповідних соціальних ситуаціях. Спеціалісти із
соціальної роботи створюють доброзичливу атмосферу спілкування
з клієнтом. Довіра до спеціаліста із соціальної роботи є необхідною
умовою результативної соціальної діяльності.
1.5. Доступність послуг. Спеціалісти із соціальної роботи
надають допомогу кожному, хто звертається до них за захистом,
підтримкою, консультацією або порадою, без будь-якої дискри-
мінації щодо статі, віку, фізичних або розумових обмежень, со-
ціальної чи расової приналежності, віросповідання, мови, полі-
тичних поглядів, сексуальної орієнтації.
problemy_simiy_v07j.indd problemy_simiy_v07j.indd 10088 03. 03.1111.2008 .2008 118:0 8:011:03 :03Додаток А 109
1.6. Конфіденційність. Спеціалісти із соціальної роботи в
будь-якій соціальній ситуації інформують клієнтів про те, як за-
безпечується конфіденційність, для чого вона необхідна, а також
про обмеження в її дотриманні. Обов'язок спеціалістів із соці-
альної роботи – бути конфіденційними, що виключає можливість
розголошення будь-яких відомостей про клієнтів, за винятком
тих випадків, коли це робиться з їхньої згоди чи в установленому
законом порядку.
1.7. Дотримання норм професійної етики. Спеціалісти із
соціальної роботи сприяють формуванню та реалізації заходів
соціальної політики, забезпеченню благополуччя людини, спіль-
ноти, громади, несуть відповідальність за розвиток та дотриман-
ня професійних норм у розв'язанні практичних завдань соціаль-
ної роботи.
2. Норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної
роботи
Норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи
є основою їхньої професійної діяльності згідно із загальнолюд-
ськими цінностями та етичними принципами соціальної роботи.
2.1. Етична поведінка стосовно професії:
2.1.1. Дотримуватися Етичного кодексу, діяти відповідно до
принципів і норм етичної поведінки.
2.1.2. Підвищувати якість та ефективність соціальних послуг,
розвивати професіоналізм у соціальній роботі, залучаючи волон-
терів (добровільних помічників) до виконання посильних для
них завдань.
2.1.3. Бути відповідальним за клієнтів у рамках обмежень,
установлених положеннями цього Кодексу.
2.1.4. Визначати і з'ясовувати характер та причини індивіду-
альних, сімейних, групових соціальних проблем, проблем тери-
торіальної громади та глобальних соціальних проблем.
2.1.5. Підвищувати статус соціальної та соціально-педаго-
гічної роботи.
2.1.6. Стимулювати розроблення та впровадження соціальних
технологій, методів, методик, програм, що спрямовані на покра-
щення якості життя людини, сім'ї, групи людей, громади, спіль-
ноти та суспільства.
problemy_simiy_v07j.indd problemy_simiy_v07j.indd 10099 03. 03.1111.2008 .2008 118:0 8:011:03 :03110 Додаток А
2.1.7. Визнавати пріоритети професійної відповідальності
над власними інтересами.
2.1.8. Роз'яснювати призначення, цілі та завдання професій-
ної соціальної та соціально-педагогічної роботи.
2.2. Етична поведінка стосовно колег:
2.2.1. Визнавати різні погляди та форми практичного досвіду
колег у соціальній роботі й інших фахівців, висловлювати кри-
тичні зауваження та пропозиції лаконічно і коректно.
2.2.2. Піддавати конструктивному аналізу професійні дії колег,
теоретичні та методичні засади їхньої професійної діяльності.
2.2.3. Створювати та систематично використовувати можли-
вості, умови для обміну знаннями, досвідом і поглядами з коле-
гами у соціальній роботі, фахівцями інших галузей, волонтерами
з метою вдосконалення власної практики роботи та збагачення
інтелектуальних ресурсів професійної групи.
2.2.4. Підтримувати діяльність легалізованих професій-
них об'єднань та асоціацій, що відповідає вимогам чинного
законодавства.
2.2.5. Відстоювати професійну честь і гідність своїх колег, не
допускати упередженої критики на їхню адресу та щодо професії
взагалі.
2.2.6. Звертати увагу відповідних організацій на будь-які по-
рушення положень цього Кодексу.
2.3. Етична поведінка стосовно клієнтів:
2.3.1. Поважати особистість клієнта і гарантувати захист його
гідності та прав незалежно від походження, статі, віку та внеску
в суспільний і соціальний розвиток.
2.3.2. Прагнути зрозуміти кожного клієнта, з'ясовувати всі
чинники проблеми, що виникла, пропонувати оптимальні види
професійної діяльності або соціальних послуг.
2.3.3. Безпека клієнтів з першою умовою діяльності спеціа-
лістів із соціальної роботи.
2.3.4. Допомагати всім клієнтам рівною мірою.
2.3.5. Заохочувати клієнта до взаємодії, яка ґрунтується на до-
вірі, співчутті та збереженні конфіденційності.
2.3.6. Визнавати і поважати наміри, відповідальність клієнтів
за прийняте рішення.
problemy_simiy_v07j.indd problemy_simiy_v07j.indd 11110 03. 03.1111.2008 .2008 118:0 8:011:03 :03Додаток А 111
2.3.7. Якщо неможливо надати відповідну соціальну послугу,
спеціалісти із соціальної роботи зобов'язані повідомити про це
клієнтам, залишивши за ними право на свободу дій.
2.4. Етична поведінка стосовно взаємодіючих організацій:
2.4.1. Співпрацювати з тими установами й організаціями, на-
міри та діяльність яких спрямовані на надання соціальних по-
слуг, використовувати досвід їхньої роботи як ресурсну можли-
вість для підвищення якості допомоги клієнтам.
2.4.2. Підтримувати та популяризувати партнерські стосунки
між організаціями, що здійснюють соціальну діяльність у грома-
ді, суспільстві.
2.4.3. Забезпечувати професійну звітність перед клієнтами та
громадськістю про ефективність і продуктивність роботи шля-
хом періодичних публічних оглядів якості, результативності та
ефективності послуг, що надаються.

  Н А К А З

27.05.2010 N 1480

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 липня 2010 р.
за N 569/17864


Про затвердження Порядку здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціального інспектування сімей, дітей та молоді, які перебувають
у складних життєвих обставинах


Відповідно до статті 11 Закону України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю"( 2558-14 ), Загального положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2004 N 1126( 1126-2004-п ) (із змінами),

Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Порядок здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціального інспектування сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, що додається.

2. Республіканському (Автономна Республіка Крим), обласним, Київському та Севастопольському міським центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді забезпечити впровадження цього Порядку.

3. Державній соціальній службі для сім'ї, дітей та молоді (Лук'янова Н.Л.) у встановлений строк подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 N 493 ( 493/92 ) "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (зі змінами).

4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 31.03.2008 N 1278 ( z0486-08 ) "Про затвердження Порядку здійснення соціального інспектування центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.05.2008 за N 486/15177.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді (Лук'янова Н.Л.).

6. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр Р.С.Сафіуллін

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Мінсім'ямолодьспорту
27.05.2010 N 1480

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 липня 2010 р.
за N 569/17864


ПОРЯДОК
здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціального інспектування
сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах


I. Загальні положення

1.1. Цей Порядок визначає етапи та умови здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - центр) соціального інспектування сімей, дітей та молоді, стосовно яких є інформація про перебування у складних життєвих обставинах.
У цьому Порядку використовуються терміни, визначені Законами України "Про соціальні послуги"( 966-15 ), "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю" ( 2558-14 ), "Про попередження насильства в сім'ї"( 2789-14 ).

1.2. Об'єктами соціального інспектування є сім'ї, діти та молодь, які перебувають у складних життєвих обставинах (далі - особи).

1.3. Соціальне інспектування передбачає заходи, спрямовані на:
з'ясування факту наявності у осіб складних життєвих обставин;
вивчення причин, що призвели до виникнення складних життєвих обставин, які особи не можуть подолати самостійно;
оцінку потреб та визначення необхідності у здійсненні соціального обслуговування осіб;
з'ясування можливості та здатності осіб до самостійної життєдіяльності;
вжиття негайних заходів для усунення реальної загрози життю і здоров'ю осіб, які не можуть захистити себе від насильства або жорстокого поводження;
забезпечення прав осіб на отримання своєчасної допомоги;
контроль за дотриманням державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи.

II. Умови здійснення соціального інспектування

2.1. Соціальне інспектування здійснюється у разі:
особистого звернення осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;
звернення громадян, яким стало відомо про осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;
надходження повідомлень від суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, закладів, підприємств, установ чи організацій різних форм власності про осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;
необхідності здійснення оцінки результатів проведеної соціальної роботи з особами.

2.2. Соціальне інспектування здійснюється центрами. Наказом центру визначаються склад комісії для здійснення соціального інспектування, спеціаліст, відповідальний за його здійснення, та дата проведення.
Окрім спеціалістів центру, до складу комісії для здійснення соціального інспектування у разі потреби залучаються за згодою представники служби у справах дітей, управлінь (відділів) у справах сім'ї, молоді та спорту, управлінь (відділів) освіти і науки, управлінь (відділів) охорони здоров'я районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад, закладів охорони здоров'я, закладів освіти, органів праці та соціального захисту населення, органів внутрішніх справ та органів місцевого самоврядування, житлово-комунальних господарств, інших підприємств, установ, об'єднань громадян, благодійних, релігійних організацій, фізичні особи, про що зазначається у наказі.

2.3. Під час здійснення соціального інспектування використовуються такі методи: обстеження, спостереження, інтерв'ю, бесіда, анкетування, тестування.

III. Етапи соціального інспектування

3.1. Соціальне інспектування передбачає такі етапи:
відвідування осіб за місцем фактичного проживання;
збір додаткової інформації про осіб щодо умов їх життєдіяльності, причин та факторів, які обумовили виникнення складних життєвих обставин, засобів та можливостей для їх подолання;
аналіз потреб осіб, підготовка рекомендацій щодо здійснення подальшої роботи з ними.

3.2. Усі етапи соціального інспектування здійснюються у строк до 10 робочих днів з моменту першого відвідування осіб.

3.3. У разі отримання інформації про існування загрози життю і здоров'ю осіб, про прояви насильства щодо них або загрозу його вчинення, а також при виявленні зазначених фактів під час здійснення соціального інспектування центр негайно повідомляє про це відповідний орган внутрішніх справ для вжиття необхідних заходів.

IV. Зміст соціального інспектування

4.1. Відвідування осіб за місцем фактичного проживання передбачає обстеження умов їх проживання та з'ясування наявності складних життєвих обставин, про що спеціалістом центру заповнюється розділ I акта соціального інспектування (додаток 1).
Якщо під час відвідування інформація про наявність складних життєвих обставин осіб не підтверджується, соціальне інспектування закінчується, про що зазначається у пункті 1.8 розділу I акта соціального інспектування.
У випадку, коли членам комісії відмовлено в доступі до жилого приміщення, про це зазначається у пункті 1.10 розділу I акта соціального інспектування, але це не є підставою для припинення соціального інспектування. Спеціаліст центру, відповідальний за його здійснення, з'ясовує умови життєдіяльності осіб шляхом залучення до збору інформації їх близького соціального оточення та суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю.
Якщо в ході відвідування та аналізу зібраної інформації про осіб виявлено факти, що свідчать про наявність складних життєвих обставин, спеціалістом центру, відповідальним за здійснення соціального інспектування, з'ясовуються причини їх виникнення, надаються рекомендації щодо їх подолання, визначається необхідність залучення інших суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю до вирішення проблем осіб, надання їм соціальних послуг, здійснення соціального супроводу чи інших заходів щодо захисту їх прав.
Під час здійснення соціального інспектування для збору додаткової інформації про осіб спеціаліст центру додатково обмінюється інформацією з іншими суб'єктами соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, готує запити і клопотання, відвідує підприємства, установи, організації, заклади тощо.
Після проведеної роботи спеціалістом центру, відповідальним за здійснення соціального інспектування, заповнюється розділ II акта соціального інспектування.
На підтвердження викладених фактів до акта соціального інспектування можуть додаватися копії відповідних документів - клопотань, довідок, листів тощо.
Під час здійснення соціального інспектування особам за їх згодою центром надаються соціальні послуги, перелік яких визначений законодавством, вживаються заходи щодо забезпечення захисту прав осіб.

4.2. Акт соціального інспектування складається в одному примірнику та реєструється у журналі реєстрації актів соціального інспектування за формою згідно з додатком 2 не пізніше дня, наступного за днем закінчення соціального інспектування.

4.3. При виявленні під час соціального інспектування порушень законодавства з питань, вирішення яких не належать до компетенції центру, центр звертається до відповідних установ, організацій, закладів усіх форм власності.

V. Результати здійснення соціального інспектування

5.1. Результатами соціального інспектування можуть бути:
здійснення соціального обслуговування, спрямованого на розв'язання проблем осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;
винесення на розгляд дорадчого органу, створеного управлінням (відділом) у справах сім'ї, молоді та спорту районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад, питання щодо залучення суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, інших органів, юридичних або фізичних осіб до вирішення проблем осіб, здійснення їх соціального супроводу;
взяття під соціальний супровід осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, без винесення питання на розгляд дорадчого органу у разі відповідної письмової відмови осіб;
клопотання про направлення до закладу соціального обслуговування;
завершення соціального обслуговування (у разі відсутності потреби у подальшій роботі);
занесення або виведення інформації до/з загального банку даних сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

5.2. У разі підтвердження факту перебування сім'ї з дітьми у складних життєвих обставинах центр інформує відповідну службу у справах дітей для вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів дитини.

5.3. При здійсненні соціального інспектування не допускається розголошення одержаних відомостей про особисте життя осіб.

Директор Державної
соціальної служби
для сім'ї, дітей та молоді

Н.Л.Лук'янова

Примірний галузевий стандарт
надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах
I. Загальні положення
1.1. Примірний галузевий стандарт надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах (далі - Стандарт) - визначає основні вимоги до рівня якості, процесу надання, змісту та обсягу послуг, визначає перелік закладів та установ, які можуть надавати послуги сім'ям з дітьми, що перебувають у складних життєвих обставинах.
Визначений в даному Стандарті мінімальний гарантований перелік послуг не є перешкодою для надання розширеного переліку послуг та розвитку інноваційних послуг.
У Стандарті використовуються терміни, що подані в Сімейному кодексі України, Законах України "Про соціальні послуги", "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Про охорону дитинства", "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії", "Про стандартизацію". Крім того, нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні:
термінове втручання - термінове реагування та екстрені дії, спрямовані на захист членів сім'ї і забезпечення їх безпеки в сім'ї;
постпрограмна підтримка - разові послуги фахівців, які надаються колишньому отримувачу послуг в разі його звернення про допомогу для вирішення тимчасових проблем.
1.2. Стандарт є обов'язковим для виконання центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - Центри) та закладами соціального обслуговування, які знаходяться у сфері управління Мінсім'ямолодьспорту.
Рекомендується до виконання іншими державними, комунальними і недержавними суб'єктами соціальної роботи (далі - надавачі послуг), які здійснюють соціальну роботу з сім'ями з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.
1.3. Метою надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах є усунення причин, які заважають членам родини самостійно подолати складну життєву ситуацію, попередження вилучення дітей з родин, створення сприятливих умов для подальшого самостійного розв'язання проблем, що виникатимуть, та для розвитку й виховання дітей.
Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах виявлення ресурсів сім'ї та сприяння формуванню у членів сім'ї навичок і умінь для подолання складної життєвої ситуації. Відповідальність за використання таких навичок і вмінь несе сім'я.
Стандарт визначає основні напрямки, зміст, обсяги, процес надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, принципи надання послуг зазначеній категорії та вимоги до надання послуг.
II. Основні напрями, зміст та обсяги надання послуг сім'ям з дітьми, що перебувають у складних життєвих обставинах
2.1. Напрями надання послуг.
Відповідно до видів та змісту соціальних послуг, визначених Законом України "Про соціальні послуги", надання послуг сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах передбачає:
1. Вирішення соціально-економічних та побутових питань: відновлення житла, розв'язання житлово-побутових проблем, в тому числі поліпшення житлово-побутових умов, сприяння в отриманні реєстрації, сприяння працевлаштуванню, отриманню натуральної (гуманітарної) допомоги, оформленню матеріальної допомоги, залучення спонсорів, благодійних фондів та недержавних організацій до вирішення матеріальних проблем сімей, забезпечення продуктами харчування та тимчасовим житлом в закладах соціального обслуговування.
2. Роз'яснювально-інформаційну роботу: надання членам сім'ї інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації, інформування про наявні пільги та соціальні виплати відповідної категорії, надання контактів служб, установ, організацій, до яких можна звернутися по відповідну допомогу, про заклади, які можуть надати послуги сім'ям з дітьми та дітям, умови отримання соціальних послуг, про реабілітаційні програми, діючі групи взаємопідтримки та взаємодопомоги тощо.
3. Психологічну допомогу: надання психологічних консультацій з метою покращення мікроклімату сім'ї, збереження психологічного здоров'я членів сім'ї, набуття впевненості в своїх силах, адаптація до середовища, поліпшення взаємин з оточуючими, обговорення наявних проблем з членами сім'ї та надання рекомендацій щодо їх вирішення, формування навичок подолання труднощів та конфліктів з оточенням, організація та координація психотерапевтичних груп та груп самодопомоги, психологічна діагностика корекція та реабілітація.
4. Соціально-педагогічну допомогу: планування спільно з родиною дій щодо усунення причин, які спричинили складні життєві обставини, моніторинг виконання запланованих дій, виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів членів родини, педагогічне консультування та формування навичок самопредставництва, захисту прав, ведення домашнього господарства, догляду та виховання дітей, розвиток комунікативних навичок, посередництво в організації дозвілля, спортивно-оздоровчої, творчої діяльності, залучення до спортивних змагань, художньої самодіяльності, волонтерської роботи, діяльності громадських організацій, профорієнтація, сприяння в отриманні послуг з професійної перепідготовки, професійного навчання членів сім'ї, які не працювали або втратили професійні навички внаслідок складної життєвої ситуації, допомога у пошуку роботи.
5. Збереження та відновлення здоров'я: формування здорового способу життя й подолання залежностей, навичок захищених статевих відносин, профілактики ВІЛ/СНІДу та інших інфекційних захворювань збереження репродуктивного здоров'я, сприяння в підтримці й охороні здоров'я, посередництво у здійсненні профілактичних, лікувальних та оздоровчих заходів.
6. Правова допомога: надання юридичних консультацій, проведення бесід з питань чинного законодавства, гарантій та пільг, здійснення заходів, спрямованих на захист прав та інтересів членів сім'ї, захист прав дітей, оформлення правових документів, представництво інтересів.
Послуги надаються із залученням суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю (далі - суб'єкти соціальної роботи) в залежності від потреб членів сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Суб'єкти надають допомогу у розв'язанні лише тих проблем сім'ї, що призвели до потрапляння сім'ї у складну життєву ситуацію і з якими родина не може справитися самостійно.
2.2. Соціальна робота здійснюється шляхом:
- проведення бесід, консультувань;
- надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, соціально-побутових, юридичних послуг;
- проведення інформаційно-просвітницьких, навчальних та реабілітаційних заходів з метою попередження та профілактики складних життєвих обставин;
- термінового втручання;
- соціального супроводу;
- постпрограмної підтримки.
2.2.1. Бесіди та консультування.
Бесіди здійснюються надавачами послуг від 15 хвилин. Консультування з однією сім'єю здійснюється протягом 40 хв. - 1 год.
Види консультацій:
- одноразові - за зверненням одного з членів родини або перед початком роботи з сім'єю;
- регулярні, повторні - в ході роботи з родиною;
- індивідуальні - одному з членів сім'ї;
- групові - з усією сім'єю.
2.2.2. Психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економічні, соціально-побутові, юридичні послуги надаються шляхом реалізації конкретних заходів та дій під час роботи з сім'ями з дітьми при залученні інших суб'єктів соціальної роботи.
Надання послуг може бути індивідуальним і груповим та повинне мати послідовний, комплексний характер.
2.2.3. Інформаційно-просвітницькі, навчальні та реабілітаційні заходи.
Інформаційно-просвітницькі, навчальні та реабілітаційні заходи передбачають попередження та профілактику складних життєвих обставин, відновлення емоційного, психічного стану членів родини та функцій сім'ї.
Форми проведення:
- лекція (від 45 хв.);
- бесіда (30 - 45 хв.);
- тренінг (не менше 16 год.);
- відеолекторій (не менше 45 хв.);
- групи взаємопідтримки та взаємодопомоги (не менше 4 - 5 год. 1 раз на місяць або 2 - 3 год. 2 рази на місяць);
- семінар (не менше 4 год.);
- поширення інформаційних матеріалів.
2.2.4. Термінове втручання.
Термінове втручання передбачає термінове реагування та екстрені дії, спрямовані на усунення або мінімізацію обставин, які загрожують безпеці членів сім'ї та захист членів сім'ї, забезпечення їх безпеки в сім'ї.
Здійснюється у разі повідомлення про підозру або факт насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення, жорстокого поводження з дитиною, залишення її без піклування батьків, яке може надійти в усній та письмовій формі.
Починається з оперативного інспектування у термін, який не перевищує 24 годин з моменту повідомлення чи виявлення та реєстрації повідомлення.
При наявності загрози життю чи здоров'ю дитини, інформація негайно (не пізніше ніж протягом 24 години з моменту отримання) передається до відповідної служби у справах дітей та до органів внутрішніх справ.
Перед початком роботи необхідно здійснити дії для забезпечення безпеки членів сім'ї, якими, у разі необхідності, можуть бути: сприяння у негайному вилученні дитини з родини, розміщення членів сім'ї у заклад соціального обслуговування тощо.
Заходи термінового втручання не повинні тривати більше 2 тижнів, після чого для подолання складної життєвої ситуації сім'я отримує необхідні послуги або соціальний супровід.
Після завершення заходів термінового втручання обов'язково здійснюється моніторинг ситуації для планування та проведення подальшої роботи з сім'єю.
2.2.5. Соціальний супровід сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Соціальний супровід сім'ї з дітьми, яка перебуває в складних життєвих обставинах, здійснюється згідно з наказом Мінсім'ямолодьспорту від 25.04.2008 N 1795 "Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах".
Соціальний супровід передбачає визначення головної проблеми, що провокує неблагополуччя, вирішення якої дозволить родині в подальшому нормалізувати становище.
Термін здійснення соціального супроводу визначається індивідуально для кожної сім'ї і може тривати до шести місяців. У разі необхідності термін соціального супроводу може бути подовжено до одного року.
На початкових етапах соціального супроводу кількість годин індивідуальної роботи соціального працівника з кожною сім'єю повинна бути не менше 2-х годин на тиждень. По мірі виконання заходів плану соціального супроводу та вирішення окремих проблем, інтенсивність роботи соціального працівника щодо супроводу однієї родини може зменшитися до 1 години індивідуальної роботи на тиждень.
Записи щодо виконаних дій та запланованих кроків в особовій справі сім'ї здійснюються соціальним працівником не пізніше, ніж через 48 годин після індивідуальної зустрічі або іншого контакту з членами сім'ї, проведення роботи із різними установами, організаціями, закладами, спрямованої на вирішення проблем сім'ї.
На одного фахівця (координатора роботи з сім'єю) передбачається ведення від 5 до 10 соціальних супроводів сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
2.2.6. Постпрограмна підтримка.
Постпрограмна підтримка надається у випадку, коли здійснення соціального супроводу завершено, а сім'я на певний період потребує підтримки. Постпрограмна підтримка передбачає подальше надання соціальних послуг та необхідну підтримку членам сім'ї.
Постпрограмна підтримка надається у разі звернення сім'ї, яку знято з соціального супроводу, без укладення окремого договору.
В ході надання постпрограмної підтримки можуть бути надані наступні види послуг: представництво інтересів членів сімей, допомога в оформленні документів і запитів до відповідних інстанцій, участь в тренінгах та заходах, консультації соціального працівника, психолога, юриста, соціального педагога, допомога у вирішенні конфліктів.
Фахівець із соціальної роботи повинен повідомити сім'ю, яку знято з соціального супроводу про можливість отримання періодичної допомоги та роз'яснити різницю між соціальним супроводом та постпрограмною підтримкою.
Термін постпрограмної підтримки сім'ї визначається індивідуально для кожної сім'ї (але не менше 2-х місяців).
2.3. Форми надання соціальних послуг.
Соціальні послуги надаються:
- індивідуально з кожним членом родини;
- спільно з усіма членами родини;
- індивідуально чи в групі з особами, які складають оточення сім'ї;
- в групах взаємопідтримки та взаємодопомоги.
Надання соціальних послуг може здійснюватися на регулярній або періодичній основі у спеціальних закладах чи службах, а також на дому.
III. Зміст надання послуг сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах
3.1. Критерії початку та закінчення надання послуг.
Критерії початку надання послуг:
- звернення одного з членів сім'ї з дітьми, яка перебуває у складних життєвих обставинах;
- інформування суб'єктами соціальної роботи надавача послуг про наявність складної життєвої ситуації в родині, яка становить ризик для життя, здоров'я, розвитку дитини, її виходу з сім'ї;
- визнання родини (за результатами соціального інспектування) неспроможної самостійно розв'язати проблеми самостійно;
- рішення дорадчого органу.
Критеріями завершення надання соціальних послуг є:
- досягнення поставлених цілей згідно з планом роботи з сім'єю;
- відмова повнолітніх членів сім'ї від отримання соціальних послуг, яка ґрунтується на впевненості родини в спроможності самостійно подолати проблеми (якщо відсутній ризик для життя, здоров'я, розвитку дитини, її виходу з сім'ї);
- недотримання членами родини умов договору про здійснення соціального супроводу. В даному випадку інформується відповідна служба у справах дітей для вирішення питання щодо захисту прав дитини.
3.2. Етапи надання соціальних послуг.
Основними етапами процесу надання соціальних послуг є:
- отримання інформації про ситуацію в сім'ї, реєстрація інформації;
- вивчення ситуації, в т. ч. соціальне інспектування;
- термінове втручання (якщо є потреба), реалізація заходів термінового втручання;
- визначення потреб сім'ї, кожного її члена;
- початок соціального супроводу, за потреби його здійснення, визначення спеціаліста, відповідального за соціальний супровід; або періодичне надання послуг членам сім'ї за Карткою отримувача соціальних послуг, форма якої затверджується наказом Держсоцслужби;
- завершення надання соціальних послуг, перенаправлення.
Суб'єкт, що надає соціальні послуги, узгоджує з членами сім'ї правила виконання дій на кожному з етапів процесу, орієнтуючись на вимоги даного стандарту, визначає відповідальних осіб за кожний з етапів та прогнозує результати їх виконання.
3.2.1. Отримання інформації про сім'ю.
Для ефективного та оперативного реагування на виникнення складної життєвої ситуації суб'єкт, що надає соціальні послуги, забезпечує процедуру отримання, реєстрації та передачі інформації.
Отримана інформація повинна бути одразу письмово зафіксована у журналі, форма якого затверджена наказом Держсоцслужби від 18.06.2008 N 35.
3.2.2. Соціальне інспектування
Соціальне інспектування сім'ї здійснюється згідно з наказом Мінсім'ямолодьспорту від 31.03.2008 р. N 1278 "Про затвердження Порядку здійснення соціального інспектування центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинились у складних життєвих обставинах" з метою з'ясування причин, які призвели до виникнення складних життєвих обставин, та забезпечення права на отримання своєчасної допомоги.
Результатом соціального інспектування має бути підготовка висновків щодо необхідності або відсутності необхідності проведення подальшої роботи з сім'єю (акт соціального інспектування).
3.2.3. Комплексне обстеження та здійснення оцінки потреб сім'ї.
Рішення щодо змісту та обсягу послуг приймається після комплексного обстеження та оцінки потреб сім'ї під час візитів соціального працівника в родину.
Перший візит з метою здійснення оцінки здійснюється протягом 7 днів після проведення соціального інспектування. Початковий етап комплексного обстеження та здійснення оцінки потреб передбачає налагодження контакту з сім'єю та надання інформації щодо умов отримання послуг, кваліфікації фахівців та забезпечення конфіденційності соціальних послуг.
Оцінка здійснюється за місцем проживання (перебування) сім'ї. На підставі результатів оцінювання відбувається складання плану соціального супроводу.
Для збору інформації у ході здійснення оцінки потреб сім'ї фахівець може застосовувати наступні методи: інтерв'ю, опитування, спостереження, тестування, офіційні звернення до установ, підприємств, організацій, закладів.
Комплексне обстеження та здійснення оцінки потреб сім'ї є обов'язковим у разі необхідності взяття сім'ї під соціальний супровід.
3.2.4. Здійснення соціального супроводу.
3.2.4.1. Договір про здійснення соціального супроводу.
Соціальний супровід здійснюється на підставі Договору, що регулює взаємні відносини, визначає відповідальності сторін та фіксує згоду й обов'язкову участь членів сім'ї у виконанні плану соціального супроводу. Форма договору про здійснення соціального супроводу затверджена наказом Держсоцслужби від 18.06.2008 N 35.
Договір укладається між дорослим представником сім'ї та Центром й підписується обома сторонами перед початком надання послуг.
Договір визначає:
- мету й завдання соціальних послуг та умови їх надання/отримання;
- обсяг та зміст послуг, які надаватимуться дитині та родині на безоплатній основі;
- права та обов'язки членів сім'ї (осіб, які потребують соціальних послуг) та суб'єкта, що надає соціальні послуги, а також відповідальність у випадку порушення умов договору;
- умови припинення надання соціальних послуг;
- термін дії договору.
Перед підписанням Договору фахівець повинен переконатись, що члени сім'ї усвідомлюють призначення та функції документу, права та обов'язки сторін, розуміють значення термінів. У разі необхідності роз'яснюються положення Договору.
3.2.4.2. Планування надання соціальних послуг.
Надання соціальних послуг сім'ї з дітьми здійснюється згідно зі складеним планом, що визначає зміст та форми роботи для досягнення поставлених цілей.
План соціального супроводу складається спільно з членами сім'ї (після підписання договору) на основі інформації, отриманої під час комплексного обстеження та здійснення оцінки потреб сім'ї.
План повинен містити конкретні заходи, які передбачають участь спеціалістів, залучених до здійснення соціального супроводу, та членів сім'ї, яка перебуває під соціальним супроводом.
Перед підписанням плану соціальний працівник, який здійснює соціальний супровід дає роз'яснення членам сім'ї щодо пунктів плану.
План аналізується та переглядається соціальним працівником не рідше 1 разу на місяць та за потреби корегується. При цьому враховуються результати супервізії, обставини, які виникають в процесі роботи надавача послуг з сім'єю.
У разі відсутності у суб'єкта, що працює з сім'єю, можливості надання необхідних для членів сім'ї послуг, питання щодо залучення відповідних фахівців може бути винесене на розгляд дорадчого органу.
Підставою для завершення роботи за планом є досягнення цілей.
У разі відмови сім'ї від соціального супроводу, але бажання періодично (за необхідності) отримувати соціальні послуги, робота з сім'єю здійснюється за Карткою отримувача послуг.
3.2.4.3. Проміжне оцінювання.
Проміжне оцінювання випадку (під час моніторингового інспектування) проводиться з метою від стеження зміни ситуації в сім'ї та ефективності роботи фахівців. Проміжне оцінювання здійснюється в залежності від визначеного терміну роботи з сім'єю, але не рідше, 1 разу на 3 місяці.
Результати проміжного оцінювання випадку фіксуються в спеціальній формі, яка затверджена наказом Держсоцслужби від 18.06.2008 N 35.
3.2.6. Завершення здійснення соціального супроводу, перенаправления.
3.2.6.1. Завершення здійснення соціального супроводу.
Рішення про завершення здійснення соціального супроводу обговорюється з усіма членами родини. Запис з висновками та обґрунтуванням прийняття рішення щодо завершення надання соціальних послуг здійснюється в особовій справі сім'ї та виноситься на розгляд дорадчого органу або керівника Центру (у випадку, коли є письмова відмова сім'ї від винесення її питання на розгляд дорадчого органу).
Завершення роботи з сім'єю на підставі відмови членів сім'ї від подальшого отримання соціальних послуг підтверджується письмовою заявою отримувача послуг. У випадку, коли відмова від надання соціальних послуг може призвести до погіршення стану дитини, Центр повинен повідомити про це службу у справах дітей та винести на розгляд дорадчого органу питання про подальшу роботу з сім'єю.
3.2.6.2. Перенаправлення.
Надавач послуг співпрацює з державними та недержавними організаціями, що дозволяє розширити перелік послуг, доступних членам сімей та збільшити потенціал надавача послуг щодо вирішення проблем сім'ї.
З метою забезпечення доступу сімей до послуг, які надають різні заклади, установи та організації, надавач послуг може здійснювати перенаправлення сім'ї з дітьми до них. Перенаправлення здійснюється за погодженням з членами сімей та після надання їм повної і достовірної інформації про мету перенаправлення та умови отримання послуг в інших організаціях.
При цьому фахівець надає супроводжувального листа, в якому визначено суть проблеми сім'ї та становища дитини, вказано контакти надавача послуг і відповідального соціального працівника. Надавач послуг повинен перевірити результати свого звернення і впевнитись, що отримувачу послуг приділено увагу та вона знаходиться під захистом відповідних органів.
Надавач послуг створює та постійно поновлює базу даних організацій та установ, які можуть бути залучені до подолання складних життєвих обставин сімей з дітьми. До таких організацій та установ належать профілактичні, навчальні, виховні заклади, навчально-реабілітаційні центри, центри соціальної та медико-соціальної реабілітації, територіальні центри соціального обслуговування, інші організації та установи, що надають соціальні послуги за місцем проживання сім'ї. Для підвищення ефективності співпраці надавач послуг може укладати договори з постійними партнерами, до яких здійснюється направлення, перенаправления.
IV. Принципи надання послуг сім'ям з дітьми та вимоги до роботи надавача послуг
4.1. Принципи надання послуг.
Робота з сім'ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, здійснюється з дотриманням таких принципів:
повага до особистості отримувача послуг незалежно від походження, статі, віку;
гарантія захисту гідності та прав членів сімей;
добровільність в отриманні чи відмові від отримання соціальних послуг;
доступність та відкритість;
конфіденційность;
здійснення лише тих заходів, які не можуть зашкодити особі, яка потребує соціальних послуг;
забезпечення права отримувача послуг на зміну власних переконань і життєвих уподобань без застосування будь-якого тиску (крім ситуацій, коли отримувачі послуг не усвідомлюють небезпеки для себе та близького соціального оточення);
рівність в отриманні допомоги;
підтримання права членів сім'ї на взаємодію, яка ґрунтується на довірі;
формування активної позиції у членів сімей щодо вирішення власних проблем;
формування у членів сімей здатності брати на себе відповідальність за свої особисті дії;
вирішальна роль отримувача послуг у прийнятті рішень, які стосуються вирішення його питань;
надання повної та достовірної інформації;
партнерство фахівців у наданні соціальних послуг;
відповідальність за надані послуги.
4.2. Вимоги до надавачів послуг.
Фахівці, які залучені до надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, повинні мати відповідну фахову підготовку, знання та навички, необхідні для роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Працівник Центру повинен мати відповідну професійну підготовку/спеціалізацію, регулярно вдосконалювати свою компетенцію шляхом підвищення кваліфікації, навчання на курсах, семінарах, тренінгах тощо.
Роботу з членами сім'ї можуть здійснювати фахівці, які мають освіту за фахом соціального працівника, соціального педагога, психолога, педагога, вищу освіту з інших спеціальностей та сертифікат (свідоцтво) про проходження навчання за Програмою підготовки спеціалістів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах (наказ Мінсім'ямолодьспорту від 30.10.2007 N 3880).
Знання та навички, які повинні мати фахівці для роботи з сім'ями: навички збору інформації і виявлення потреб дитини та сім'ї, ведення інтерв'ю з членами сім'ї, складання індивідуальних планів, заповнення відповідної документації, дотримання принципів соціальної роботи, базові знання щодо специфіки роботи з сім'ями з дітьми, навичок консультування та надання інформації, використання ресурсів громади знання сімейного, цивільного, трудового, соціального законодавства.
Фахівець, який відповідає за здійснення соціального супроводу сім'ї, повинен, окрім вищезазначеного, володіти знаннями та навичками управління випадком/менеджменту.
Усі нові фахівці, які приймаються на роботу, повинні пройти обов'язкове ознайомче навчання упродовж 2-х тижнів до початку самостійної роботи з сім'ями. Якщо в організації працюють фахівці без відповідної освіти, вони повинні пройти спеціалізоване навчання або стажування на робочому місці з основ соціальної роботи з сім'ями обсягом не менше 40 год.
Усі фахівці перед початком роботи проходять вступний інструктаж, ознайомлюються з необхідними інструкціями і правилами внутрішнього розпорядку та підписують функціональні обов'язки.
Суб'єкт, що надає соціальні послуги відповідає за регулярне підвищення кваліфікації фахівців, що надають послуги сім'ям з дітьми.
До надання послуг сім'ям з дітьми можуть залучатись соціальні працівники, соціальні педагоги, психологи, медпрацівники, юристи.
Організація, що надає послуги, з метою попередження професійного вигорання фахівців, організовує та проводить заходи щодо підтримки персоналу.
До складу цих заходів належать: заходи з психологічного розвантаження та релаксації, профілактики професійного вигорання, консультації психолога, робочі зустрічі, індивідуальна та групова супервізія, підтримка ініціатив працівників, подяки, матеріальне заохочення.

Директор
Н. Л. Лук'янова

З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 42, ст.213 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.191
N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.104 }

{ В редакції Закону
N 878-VI ( 878-17 ) від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 23, ст.284 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3739-VI ( 3739-17 ) від 20.09.2011, ВВР, 2012, N 19-20, ст.173 }


Цей Закон визначає організаційні і правові засади соціальної
роботи з сім'ями, дітьми та молоддю.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому
значенні:

менеджмент у соціальній роботі з сім'ями, дітьми та молоддю -
управління системою соціальної роботи з сім'ями, дітьми та
молоддю, спрямоване на реалізацію її завдань та пошук оптимальних
шляхів їх вирішення;

оцінка потреб - процес збору, узагальнення та аналізу
соціальними працівниками інформації щодо стану та життєвих
обставин об'єкта соціальних послуг з метою визначення видів та
обсягів послуг, їх впливу на процес подолання складних життєвих
обставин;

соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю - діяльність
уповноважених органів, підприємств, організацій та установ, що
здійснюють соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю, а також
фахівців з соціальної роботи та волонтерів, яка спрямована на
соціальну підтримку сімей, дітей та молоді, забезпечення їхніх
прав і свобод, поліпшення якості життєдіяльності, задоволення
інтересів та потреб;

соціальне інспектування - система заходів, спрямованих на
виявлення, здійснення аналізу, нагляду за умовами життєдіяльності
сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих
обставинах, моральним, фізичним і психічним станом дітей та
молоді, оцінку їх потреб, контроль за дотриманням державних
стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи;

соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді - система
соціальних заходів, спрямованих на сприяння, підтримку і надання
послуг сім'ям, дітям та молоді з метою подолання або пом'якшення
життєвих труднощів, підтримку соціального статусу та повноцінної
життєдіяльності;

соціальна профілактика - вид соціальної роботи, спрямованої
на запобігання складним життєвим обставинам сімей, дітей та
молоді, аморальній, протиправній поведінці в сім'ях, серед дітей
та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і
здоров'я дітей та молоді і запобігання такому впливу та поширенню
соціально небезпечних хвороб серед дітей та молоді;

соціальна реабілітація - вид соціальної роботи, спрямованої
на відновлення основних соціальних функцій, психологічного,
фізичного, морального здоров'я, соціального статусу сімей, дітей
та молоді;

соціальний супровід - вид соціальної роботи, спрямованої на
здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально
незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих
труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу; ї, дітей та молоді, спрямований на забезпечення належної
якості соціальної роботи, запобігання професійним ризикам шляхом
навчання соціальних працівників, наставництва та професійної
підтримки на робочому місці;

фахівець із соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю -
особа, яка має спеціальну освіту відповідно до вимог центрального
органу виконавчої влади у справах сімей, дітей та молоді і
здійснює соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю.

Стаття 2. Законодавство України про соціальну роботу з
сім'ями, дітьми та молоддю

Законодавство України про соціальну роботу з сім'ями, дітьми
та молоддю ґрунтується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і
складається з цього Закону, Закону України "Про соціальні послуги"
( 966-15 ) та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж
ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародних
договорів.

Стаття 3. Суб'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та
молоддю

Суб'єктами соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є:

уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з
сім'ями, дітьми та молоддю;

фахівці з соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

об'єднання громадян, благодійні, релігійні організації;

юридичні та фізичні особи, які надають соціальні послуги
сім'ям, дітям та молоді;

волонтери у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми та
молоддю.

До уповноважених органів належать:

органи виконавчої влади;

органи місцевого самоврядування;

центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх
спеціалізовані формування;

служби у справах дітей. Стаття 4. Об'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та
молоддю

Об'єктами соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є:

сім'ї, діти, молодь;

професійні та інші колективи;

соціальні групи, щодо яких здійснюється соціальна робота.

Стаття 5. Основні принципи здійснення соціальної роботи з
сім'ями, дітьми та молоддю

Соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю ґрунтується на
загальновизнаних гуманістичних, демократичних та правових засадах.

Основними принципами здійснення соціальної роботи з сім'ями,
дітьми та молоддю є:

додержання і захист прав людини;

адресність та індивідуальний підхід;

доступність та відкритість;

добровільність вибору в отриманні чи відмові від отримання
соціальних послуг;

гуманність;

комплексність;

максимальна ефективність використання бюджетних та
позабюджетних коштів суб'єктами соціальної роботи з сім'ями,
дітьми та молоддю;

законність;

соціальна справедливість;

забезпечення конфіденційності суб'єктами соціальної роботи з
сім'ями, дітьми та молоддю, дотримання ними стандартів якості,
відповідальності за дотримання етичних і правових норм.

Стаття 6. Сфери та рівні здійснення соціальної роботи з
сім'ями, дітьми та молоддю

Сферами здійснення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та
молоддю є:

громадська;

економічна;

освітня;

виховна;

культурна;

оздоровча.

Соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю, державне
управління та контроль у цій сфері здійснюються на місцевому,
регіональному, державному рівнях. Розділ II

ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЯМИ,
ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ

Стаття 7. Основні напрями державної політики у сфері
соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю

Основними напрямами державної політики у сфері соціальної
роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є:

визначення правових засад соціальної роботи з сім'ями, дітьми
та молоддю;

розроблення та реалізація загальнодержавних, регіональних
програм соціальної підтримки сімей, дітей та молоді, соціального
становлення молоді та інших програм стосовно сімей, дітей та
молоді;

організація та здійснення соціальної роботи з сім'ями, дітьми
та молоддю, надання їм соціальних послуг;

здійснення менеджменту у соціальній роботі з сім'ями, дітьми
та молоддю;