"Довіра"

     Життя - це постійна боротьба добра та зла. Іноді здається, що життя складається тільки з чoрних та білих полосок. Я була навіть впевнена у цьому, коли одного разу на роботі я зрозуміла, що в житті немає єдиного кольору, там, де є білий - він може бути з відтінком сірого.

 Іноді рідна мати може стати гірше, ніж перебування у притулку. Одного разу під час інспектуваня я познайомилась з родиною, де все було з одного боку добре: мати виховує дітей: діти доглянуті, лагідні, складається враження благополучної родини .

 Але раптом вночі - телефонний дзвінок; у телефоні заплаканий голос матері Олени: «Донька Ліза пропала, що робити?». Довелось серед ночі втішати жінку та запевняти, що з Лізою буде все гаразд. От і ранок, я вся знервована, поспіхом одягаюсь та йду до цієї родини. За столом снідає родина: все дуже чинно та благородно. 

 Але цей випадок привернув мою увагу до цієї сім`ї.

 При подальшому знайомстві з`ясувалося, що дитина не рідна. Мати шляхом покарання перевиховує але зі слів матері, все було добре, доки дівчинка не знала, що вона усиновлена. Ліза почала перевірку материнского почуття у Ольги, вони сварилися, дівчинка демонструвала неприйняття родиних норм.

 Мабуть мої колеги скажуть, що є таємниця усиновлення, але як з`ясувалась іноді неохайне поводження з документами та необережне слово може зруйнувати родину та життя.

Незважаючи на досить копітку роботу з родиною, дівчинка сама

не прийняла матір та пішла від неї до притулку. Але мати та донька зустрічаються по вихідних, спілкуються. Як кажуть: «Рідніші - коли поодаль та великі почуття видніше на відстані». Майбутнє я бачу у повному взаєморозумінні, оскільки маленьке серце уже віддтануло і в ньому з`явились промінці сонця.

Вик. спеціаліст І категорії

Шпот І.Г. 392- 15-43